Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 17.11.2018, 20:27

Харсіцька загальноосвітня школа

І-ІІ ступенів




Меню сайту
Категорії розділу
Штаб профілактики правопорушень [3]
Правовиховнп робота в школі
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 71
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія села Харсіки

В лісостеповій зоні північно-західної частини Полтавщини серед квітучих садів на лівому березі Многи розкинулось мальовниче село Харсіки Чорнухинського району.

 

Нічим не краще і не гірше

Село Харсіки від інших сіл,

Хіба, що вишень трохи більше,

Та птахи в лузі голосніші,

І в травні яблунева заметіль.

На Загорі, в Трушисі – прадавні ліси,

На Оболонні – луки й неповторні ранки,

В Полону щовесни соловей несе

Черемхову пісню на світанку.

На Подолі влітку край села

На полях пшениця колоситься,

Біля Многи опівнічна мла

Поспішає в ранок перелиться.

У Яру криниця край села

І журавель,  похилений над нею,

Хоч би куди дорога завела,

Думки завжди із рідною землею.

Бо в Харсіках – найкращі в світі люди,

Вони живуть для правди і добра.

З Харсік не треба йти нікуди,

Хто дивоцвіт на цій землі збира.

В селі є дім,  і тут живе рідня,

І тут священні предківські могили.

Душа наша не проживе і дня

Без цих країв, які всіх нас зростили.

Всі люблять їх, і доки будуть жити,

Трудити будуть розум свій і руки,

Щоб на землі, яку батьки любили,

Жили щасливо діти та онуки.

 

Краєвиди навколо села різноманітні: луки, ліс, річка, урочища, поля, яри. Вони чарують душу і серце, ваблять красою.

Від сусіднього села Кізлівка село Харсіки відділяє річка Многа.

Многа – ослов'янена назва запозичена із мови східних народів. У ненецькій мові «менга» - заводнене місце, глибоке місце, «котловина», а «монга» - «трясовина», «болото». Лівою притокою Многи є річка Полонка, протяжність якої 7 км.  В Харсіках в долині Полонки знаходиться частина ботанічного заказника “Харсіцька Полона”.

Харсіками тече річка, швидше струмок, Рудка -  також ліва притока Многи. Її протяжність 4 км. Живиться підземними джерелами та атмосферними опадами.

На правому березі Многи збереглася криниця, яка в народі носить назву “Переяславська”. Це дає право думати, що в період визвольної війни тут розташовувався Переяславський полк. На землях прилеглих до села Харсіки,  біля Многи є курган, який носить назву “Шведський горб”, це очевидно пов‘язано з участю населення Харсік у боротьбі зі шведами в період Півночної війни. Переказ розповідає, що шведи закопали під горбом у Харсіках золотого коня. Всі оповіді закінчуються тим, що ще до Жовтневої революції представники європейських країн пропонували розчистити русло річки лише за однієї умови, що вони заберуть собі все те, що знайдуть у ході робіт. Річка колись була повноводнішою і на місцевих пляжах під Горбом, Якименковому, на Оболонні можна було купатися.

З історіі Лохвицького повіту встановлено, що Харсіки раніше називались Харсенки. Вперше в літописі село згадується під датою 1635 року. До другої половини ХVIII століття за адміністративним поділом Харсенки належали до містечка Чорнухи, тобто до Чорнухинського церковного приходу, бо в Харсенках на цей час не було церкви і поселення називалось Підварком до Чорнух. Ще й тепер у Харсіках вулиця, яка проходить паралельно центральній називається Підварком. А ще є в селі старі кутки та вулиці : Петренків куток, Цвинтар, Гудимівка, Загора, Полона, Макариха, Прищавка.

Місцевість навколо Харсік, багата на археологічні пам‘ятки –кургани і могили. Історик М.Макаренко в книзі ”Городища і кургани Полтавської губернії. Збірник топографічних відомостей”, яка видана 1917 року Полтавською вченою архівною комісією, подає відомості про 38 могил навколо села Харсіки. В урочищі Плоскому – 4, в урочищі Густі Могилки -9, в урочищі Сіроокого Криниці – 11, в урочищі Протопівській долині – 1, в урочищі Босиха – 3, в урочищі Грузька – 1, в урочищі Нетюги – 4, в урочищі Стара Лохвиця – 5.

Кургани і могили є свідками щирої і глибокої поваги наших предків один до одного, тісних родових і міжплемінних зв‘язків. Адже один рід насипати курган не міг. Кургани – це тогочасна всенародна шана і пам‘ятники всім тим, хто відходив в інший світ. Більшість могил і курганів уже зникли, вони розорані.

Науковий співробітник Харківського університету Г.Захарченко (родом із села Бондарі ) висловлює думку, що “село Харсіки було заселене козаками- запорожцями з острова Хорсіка на Дніпрі”.

Краєзнавець з Чорнух Т.С.Зуб твердить, що назва села пішла від роду козака Харсіки, який першим поселився в даній місцевості.

Багато козацьких прізвищ харсічан є й понині в селі. Козацькі прізвища харсічан давались :

-          За місцем проживання: Підлісний, Запорізький, Бережний, Завгородній, Зодорожній.

-          За іменем діда, прадіда з суфіксом –енко: Давиденко, Степаненко, Дмитренко, Петренко, Мокієнко, Пилипенко, Кононенко, Макаренко, Лукашенко, Охріменко, Захарченко, Яковенко, Андрущенко, Марченко, Даниленко, Карпенко, Гапоненко.

-          За назвою птахів :  Зозуля, Сокіл (шанобливе).

-          За фахом : Бондар, Кравченко, Лимаренко, Шевченко.

-          Богатирське молодецтво : Бухало.

-          За зовнішністю : Чуб, Зуб, Харсіка.

-          За назвою звірів : Куниця, Борсук, Хорт, Тур, із суфіксом -енко, Лисенко, Козленко.

-          За назвою комах : Білан, Жук.

-          Цікаве прізвисько, яке перейшло в родове : Циб, Копиця, Черв‘як, Сушко, Пшикало.

-          Дивовижне : Задависвічка, Булда.

-          Тюрського походження : Чорнобай (бай - титул).

-          За національністю : Полях, Литвин, Волошин.

-          Умілі хлібороби : Буряк, Капуста.

В 1666 році в Чорнухинську козацьку сотню входило і село Харсенки (Харсіки).

В селі Харсіках (на околиці Чорнух ) Лубенського полку, Київського намісництва 22 листопада (3 грудня за новим стилем) 1722 року народився і провів свої юнацькі роки Г.С.Сковорода. Його батьки належали до малоземельних козаків. В Чорнухинському архіві зберігаються метричні церковні книги колишньої Спасо-Преображенської церкви села Харсік, в яких є записи родоводу нащадків Г.С.Сковороди. Садиба батьків Григорія Сковороди стояла на місці , де закладено меморіальний камінь.

В 1730 році в Харсенках (Харсіках) налічувалось 30 дворів. За даними ревізької книги Лубенського полку, в Хрсіках у 1745 році нараховувалося 14 дворів виборних козаків, 34 двори підпомічників і 10 дворів підсусідків. Таким чином із 58 дворів , 44 двори , тобто 76% припадало на долю незалежних козаків.

В 1782 році Чорнуська сотня ввійшла до Лохвицького повіту. Населення в той час ділилось на міщан і козацтво. В свою чергу козацтво ділилось на виборних козаків і підпомічників. З виборних козаків обирали старшин, писарів (секретарів).

В 1859 році в селі була одна православна церква. На 1865 рік у Харсіках було 223 двори, населення 1357 чоловік. На 1888 рік велика частина землі в Харсіках належала козакам.

На місцевих ярмарках користувались великим попитом сита, що вироблялися кустарями з Харсік. Цим промислом займалося більше 20 сімей. За рік вони виготовляли 400 – 500 сит, одержуючи за свої вироби до 3-х тисяч карбованців. Дерев‘яні обичайки для сит привозили сюди готовими з Чернігівщини, а харсіцькі майстри ткали з кінського волосу (кінських хвостів) полотно для сит і пришивали його до обичайок.

Перед революцією більшою частиною землі в селі володіли багаті люди : Борсук, Мартос, Бугаєнко, Клепачі, Іванов (в будинку якого зараз знаходиться сільський клуб).

Після столипінської аграрної реформи землю могли придбати селяни та козаки за гроші. Ось ксерокопія актової бумаги 1912 року про придбання землі козаком Черв‘яком С.М. на Петренковому кутку села Харсіки.

В 1872-1875 роках в селі було збудовано церкву. В той час на селі було 3 корчми та невелика приватна крамниця. Школи не було. Діти здобували освіту у дяка. Згодом була збудована церковно-приходська школа з дворічним строком навчання. Вчилися грамоти лише зимою. Решту часу діти працювали з батьками.

В 1912-1914 роках була збудована земська школа з чотирьохрічним навчанням, за проектом О.Сластьона. Будівництво велось традиційним, народним шляхом. Шкільний комплект включав школу, дерев‘яний сарай , дубовий погріб, відхідник, колодязь і паркан навколо шкільної території. Для фундаменту і цоколю використовували камінь і щебінь, для конструктивної основи стін – дубові колоди й вертикальні соснові пластини, зокола вони обмазувались глиною, обкладалися червоною цеглою. Висота стін сягала 3,5 чи 2,8 метра, товщина зовнішніх і внутрішніх відповідно 36 і 30 см. Віконні і дверні пройоми мають шестикутну форму. Краси і своєрідності школі надавали вежі з шпилями. Школа відповідала функціональним, технічно-будівельним та естетичним вимогам, була пов‘язана з місцевим ландшафтом довколишньою мальовничою природою. Земська школа  - це пам‘ятка архітектури в нашому селі.

За своє існування село Харсіки тричі горіло. Останній раз сталася пожежа у 1911 році.

Чоловіче населення брали на рекрутську службу.

В роки першої російської революції 1905-1907рр. до повсталого броненосця “Потёмкин” приєднався броненосець “Георгий Победоносец”, на якому служив М.С.Біблий з села Харсіки.

В 1910 році в селі було 350 дворів з населенням 1795 чоловік.

 Радянська влада в селі встановлювалась активістами. Першими комуністами були: Окост Микола Оверкович (член більшовицької партії з 1917 р.), Сагура Володимир Трохимович (член партії з 1917 р., згодом був головою Чорнухинського волосного ревкому, пізніше головою райвиконкому), Шевченко Омелько Федорович, Петренко Свиридон Васильович, Букша Андрій Іванович.

В 1918 році з ініціативи незаможної частини селян була утворена комуна на базі господарства багатія Бугаєнка, яке було розташоване на території урочища Грузька. Перші комунари: Петренко Свиридон Васильович, Зозуля Микола, Булда Терешко Прокович, Петренко Павло Васильович та ін. Всього в склад першої комуни входило 11 господарств. На бідноту наносили жах банди Греся, Зеленського, Махна, Чорного, Марусі, Альошки. Вони привели до розпаду комуни. Землі перейшли до комнезаму. Перший комнезам в селі був організований в 1919 р. В цей час ішла боротьба з бандитизмом.

В банду Альошки проникли і ввійшли в довір’я жителі села Черв’як О. і Приходько. З їх допомогою Альошка був убитий, а банда роззброєна.

В 1922 р. з ініціативи селян було організовано ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі) до якого входило 12 господарств. Першими вступили до ТСОЗу Петренко Свиридон Васильович, Петренко Павло Васильович, Бухало Василь Онопрійович, Шевченко Омелько Федорович, Порада Трохим Васильович, Порада Давид Васильович. ТСОЗ існував до загальної колективізації (1929 р.). В 1929 р. організувалась сільськогосподарська артіль. На сходці села точилась гостра боротьба за назву артілі. Артіль дістала остаточну назву “Перемога”. Першим головою був Лисенко Омелько Маркіянович, замучений в роки окупації в Лубенському гестапо.

Пізніше в село прислали двадцятип’ятитисячника комуніста Отльотова, який згодом став головою колгоспу.    

В 1930 р. селяни масово вступали в колгосп. Було створено два колгоспи: ім. Шевченка (голова Самойлік Панас Хомович) і “Перемога” (голова Булда Олексій Терентійович).

Страшенний голод, як чума, прокотився в 1933 р. по селу. Від голоду померло 400 харсічан.

17 вересня 1941 р. фашисти загарбали с. Харсіки. В школі німці організували пекарню, рубали і спалювали парти, дерева навколо школи. Окупанти знищили шкільну бібліотеку, історичні та географічні карти, прилади з хімічного і фізичного кабінетів, спалили колгоспне приміщення в якому колгоспники сушили махорку.

Згідно архівних даних Чорнухинського райвійськомату на фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 170 односельчан.

Незважаючи на труднощі воєнного часу, жителі села з першого дня визволення (17 вересня 1943року) включилися у відбудову колгоспного господарства.

Пограбовану школу за два тижні було відремонтовано. З 5 жовтня 1943 року учні села сіла за парти.

В Харсіках діяла одна восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа, в якій навчалось 160 учнів і працювало 15 вчителів ( в тому числі з вищою освітою - 4, з незакінченою вищою - 5, середньою - 5, незакінченою  середньою - 1).

В селі працював сільський клуб, зал якого вміщав 150 глядачів. В ньому 4 рази на тиждень демонструвались кінофільми. В селі працювало 2 бібліотеки : сільська та шкільна, в них нараховувалось 6694 примірники книг. При сільському клубі працювало  три гуртки художньої самодіяльності – хорового співу, художнього читання, та драматичний.

В 1965 році колгосп ім. Калініна було перейменовано в колгосп “Маяк”. В 1970 році до нього приєднали колгосп ім. Щорса ( с. Бондарі).

В 1984 році на кошти колгоспу “Маяк” було збудовано школу.

В селі народились і навчались в Харсіцькій школі відомі люди: доктор технічних наук П.П.Борсук, доктор історичних наук М.М.Лисенко, доктор хімічних наук професор  О.Г.Ярошенко (Давиденко). (Ксерокопії газетної статті про П.П.Борсука та його листа до учнів школи, ксерокопії фотографій О.Г.Ярошенко додаються).

 В Харсіках живе дочка Героя Радянського Союзу П.В.Маслєннікова, Шафорост В.П. та їх нащадки.

В селі проживають два воїни-афганці – Сагура В.В. і Пшикало Г.В., також ліквідатори аварії на ЧАЕС.

В 1994 р. утворено ботанічний заказник місцевого значення “ Харсіцька Полона”.

Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz