А.Борсук “Одкровення”.

Я не Дніпро, не Волга і не Дон,

Спокійна, лагідна і тиха ніжна річка.

І хоч в душі козацький є вогонь,

Я не хвалюся з кожного потічка.

Я Многа, я річка Многа.

Козацьким “чайкам” прокладала я дорогу.

Осоки, верби і високі зорі сині,

Сковороди сліди я бережу й донині.

Моя вода, мов дзеркало життя.

Вдивись в мою прозору чисту воду -

Побачиш там і мамине шиття,

І чорнобривці, і дівочу вроду.

Для вас століття- це для мене рік.

Я з вами разом плачу і сміюсь,

Я з вами разом 21-й вік

Води своєї п’ю і не нап’юсь.

Я Многа, я річка Многа.

Я невелика та дарована від Бога.

Дуби столітні зупинились наді мною,

Над неглибокою і чистою рікою.

Тумани сиві вкрили береги,

З моїх легенд коріння пророста.

 Сплять зачаровано замріяні луги

І таємниця давня золота.

Вчительці

Осіннє небо та крізь хмару світить сонце,

Багряний лист доріжку устеля.

Вже скільки років, глянувши в віконце,

Харсіцький люд по вас годинники звіря.

Село не місто – не сховать нічого.

В селі все знають, що варив, і хто що їв.

Про вас говорять: “Вчителька від Бога!”

Побільше б нам таких учителів.

І хоч не все завжди бувало гладко,

Душею не кривили ви ніде,

У очі говорити правду-матку

Не кожний сили й мужності знайде.

Були в житті і радощі, і горе,

Було, що дуже  тяжко й пережить.

Та все здолали, все перебороли,

Життя іде, життя вперед летить.

Шановна вчителько! Дай Бог вам довгих років.

Такою як ви є, щоб ви були завжди.

Здоров‘я, успіхів і сонячних потоків.

І як то кажуть, із роси вам, і з води.